Then, the Kingdom of Heaven will be like ten virgins, who, having taken their lamps, went out to meet the bridegroom. 2 But five of them were foolish ┰ and five were wise, 3 for the foolish ones, having taken their lamps, did not take oil with them. 4 But the wise ones took oil in their flasks ┰ (along) with their lamps. 5 And (because) the bridegroom (was) delaying, they all became drowsy ┰ and fall asleep. 6 But (there) was a loud cry in the middle of the night: 'Look! The bridegroom! Get out to meet him!' 7 Then all of those virgins woke up and trimmed ┰ their lamps. 8 And the foolish said to the wise: 'Give us (some) of your oil for our lamps are out ┰.' 9 But the wise answered saying: 'Since (there is) not enough for (both) us and you, rather go to the merchants and buy (oil) for yourselves.' 10 But, as they departed ┰ to buy (oil), the bridegroom came, and those that were ready ┰ entered the wedding celebration with him, and the door was shut. 11 And later, the other virgins came also saying: 'Master! Master! Open for us!' 112 But He said in response ┰: 'I assure you ┰, I do not know you.' 13 Therefore, stay awake, ┰ for you know neither the day nor the hour ┰.
Тоді Небесне Королівство буде як десятеро дівчат, які, взявши свої лампи, вийшли зустрічати нареченого. 2 Але п'ять з них були дурними а п'ять були мудрими, 3 бо дурні, взявши свої лампи, не взяли з собою масла, 4 а мудрі взяли масло в свої флакони ┰ (разом) зі своїми лампами. 5 І (з-за того що) наречений затримувався, всі вони задрімали ┰ та заснули. 6 Але серед ночі (пролунав) гучний крик: 'Дивіться! Наречений! Виходьте його зустрічати!' 7 Тоді всі ці дівчата прокинулися та поправили ┰ свої лампи. 8 Та дурні сказали мудрим: 'Дайте нам (трохи) свого масла тому що наші лампи загасли'. 9 А мудрі відповіли: 'Тому як (у нас) недостатньо для нас і вас, краще йдіть до торговців і купіть собі (масла).' 10 Але коли вони пішли купити (масло) прийшов жених, і ті, що були готові, увійшли з ним на весілля, та двері зачинилися. 11 А потім прийшли й інші дівчата та сказали: 'Пане! Пане! Відкрий нам!' 12 Але Він сказав у відповідь ┰: 'Запевняю ┰, я вас не знаю.' 13 Тому не засинайте ┰, тому що ви не знаєте а ні дня, а ні години ┰ .
1 Тогда Небесное Королевство будет как десять девушек, которые, взяв свои лампы, вышли встречать жениха. 2 Но пять из них были глупыми а пять были мудрыми, 3 так как глупые, взяв свои лампы, не взяли с собой масла, 4 а мудрые взяли масло в свои флаконы ┰ (вместе) со своими лампами. 5 И (из-за того что) жених задерживался, все они задремали ┰ и уснули. 6 Но среди ночи (раздался) громкий крик: 'Смотрите! Жених! Выходите его встречать!" 7 Тогда все эти девушки проснулись и поправили ┰ свои лампы. 8 И глупые сказали мудрым: 'Дайте нам (немного) вашего масла потому что наши лампы погасли.' 9 А мудрые ответили: 'Так как (у нас) недостаточно для нас и вас, лучше идите к торговцам и купите себе (масла).' 10 Но когда они ушли купить (масло), пришёл жених, и те, которые были готовы, вошли с ним на свадебное торжество, и дверь закрылась. 11 А потом пришли и другие девушки и сказали: 'Господин! Господин! Открой нам!' 12 Но Он сказал в ответ ┰: 'Уверяю вас ┰, я вас не знаю'. 13 Поэтому не засыпайте ┰, потому что вы не знаете ни дня, ни часа ┰.
A revival can start the fire in a local church, but without a long-term commitment not only to wait for the second coming, but to continue burning and giving light to the world for a long time, a church will very quickly burn out and will loose its light and readiness. The truth is, only the churches that are ready for Jesus to come at any moment, which constantly purify themselves through repentance, will join Jesus in His unification with His followers. Churches at this point are like Mary before the wedding ceremony. They are married in a sense of engagement, but the bridegroom, who is the engaged husband, has the right to divorce any of them before they move in together after the official wedding ceremony. It is important to understand that Jesus talks here about churches, not about particular believers. He places responsibility for readiness on churches collectively. It is hard to see with an individualistic mind. God's election or rejection, when it comes to salvation, is always corporate. Each church member bares shared responsibility for the spiritual condition of his or her church. The personal responsibility of each believer is to be a part of an awakened church and not to do anything to extinguish the spiritual light his or her church must keep shining until the day and hour of the return of Jesus. However, this personal responsibility is not limited to keeping self away from deceitfulness of sin, but also to keep each other accountable for doing so (Heb. 3:13; 12:15). It is the shared responsibility of the whole church to be awakened at all times and to either awaken the sleeping in sin members or to separate itself from them. Jesus promised to build His church, but He never promised to build one particular local local church or denomination. Churches that are not spiritually vital and vigilant will eventually die. Some will experience temporary revivals and die later. Only the ones that have constant dedication to keeping the fire burning, will survive anything and be used by Jesus for His work on this Earth until He returns. There are stupid and wise churches. God does not create stupid churches, men do. These are the churches that have no long term plans. They are built to be and to grow only to implode later. Stupid ones have a great beginning, but they are not built for a long use. They are like disposable lighters. Once they are out of fuel, they become useless. The wise churches are rechargeable, they make sure they constantly get refueled, recharged, renewed, revived, and revitalized at least every seven years. This, however, is not about a certain period of time. Different churches have different spiritual capacity and different scale of work to be done. Hence, some burn out faster than the others. А wise church seeks renewal every time it sees that its spiritual power is insufficient, its lamp is getting clunked with dirt, or when it needs a different lamp to better shine in the place it is in. Whatever case may be, it is not about how a church begins, but about how it operates the rest of the time.
The image of the half of bridesmaids who were not ready to meet the bridegroom and in the last moment go to buy the oil for their lamps sends a very clear message. You must always be ready because if you are not, there will be no time or an opportunity to get ready when the return of Christ happens. This image describes the rapture that Jesus mentioned earlier in verses 50 and 51. The return of Jesus will be sudden, unexpected, and unannounced. No Christian who did not care about constantly waiting for Him and faithfully following His commandments will be taken to His Kingdom. No church that neglected its revival and revitalization will be among the wise churches, and no Christian who chose a sleeping church that allows him or her to sleep in sin, will be a part of the chosen church. The picture of the doors being shut behind the bridegroom and those maids that were ready is similar to the picture of Noah's ark mentioned in verses 37 and 38. It definitely means that those who are not already inside the ark and ready to meet Jesus at the moment He comes will not get a second chance to revive and ready themselves. It will be too late for too many people, including the unprepared Christians. They will cry to be accepted calling Jesus their Master, but because they did not care about obeying Him and about personal relationships with Him before He came, He will not let them in. It will be too late to do anything about it. You also cannot rely on anyone else's readiness. You cannot be awakened by association with those who are spiritually awake. Each believer, each local church, and each denomination is individually an collectively responsible for being continuously revived and ready to meet Jesus at any moment, either today or any time later.
Пробудження може розпалити вогонь у помісній церкві, але без довгострокової посвяти не тільки чекати другого приходу, але й продовжувати горіти та світити для світу протягом довгого часу, церква дуже швидко перегорить та втратить і світло і готовність. Істина в тому, що тільки церкви, які готові до приходу Ісуса у будь-який момент, які постійно очищаються через покаяння, приєдна́ються до Ісуса в Його об'єднанні з Його послідовниками. Церкви в цьому місці подібні Марії перед весільною. Вони вже одружені у сенсі заручин, але наречений, який є зарученим чоловіком, має право розлучитися з жодною з них до того, як вони з'єднаються після офіційної весільної церемонії. Важливо розуміти, що Ісус говорить тут про церкви, а не про конкретних віруючих. Він покладає колективну відповідальність за готовність на церкви. Це важко побачити індивідуалістичним розумом. Коли справа доходить до спасіння, Боже обрання або відкидання завжди є корпоративним. Кожен член церкви несе загальну відповідальність за духовний стан своєї церкви. Особиста відповідальність кожного віруючого полягає в тому, щоб бути частиною пробудженої церкви та не робити нічого, щоб погасити духовний світ, яким його церква повинна продовжувати світити до дня та години повернення Ісуса. Однак ця особиста відповідальність не обмежується тим, щоб утримувати себе від обманливості гріха, але також і тримати один одного відповідальним за це (Євр. 3:13; 12:15). Вся церква несе спільну відповідальність за те, щоб завжди бути пробудженою та або пробудити сплячих в гріху членів, або відокремитися від них. Ісус обіцяв побудувати Свою церкву, але Він ніколи не обіцяв побудувати якусь конкретну помісну церкву або деномінацію. Церкви, які не є духовно життєздатними та пильними, рано чи пізно помруть. Деякі випробують тимчасове пробудження та помруть пізніше. Тільки ті, що постійно прагнуть підтримувати вогонь, виживуть і будуть використовуватися Ісусом для Його роботи на цій Землі поки Він не повернеться. Є дурні та мудрі церкви. Бог не створює дурних церков, це роблять люди. Це церкви, у яких немає довгострокових планів. Вони створені для того, щоб рости та потім вибухнути зсередини. У дурних є гарний початок, але вони не створені для тривалого використання. Вони як одноразові запальнички. Коли в них закінчується пальне, вони стають непотрібними. Мудрі церкви можна перезаряджати, вони стежать за тим, щоб вони постійно отримували дозаправку, підзарядку, оновлення, пробудження та відродження як найменше кожні сім років. Однак мова йде не про певний період часу. Різні церкви володіють різним духовним потенціалом і різним обсягом роботи. Отже, деякі перегорають швидше, ніж інші. Мудра церква шукає оновлення кожного разу, коли бачить, що її духовна сила недостатня, її лампа забивається брудом або коли їй потрібна інша лампа, щоб краще світити на тому місці, де вона знаходиться. Як би там не було, головне не в тому, як починається церква, а в тому, як вона діє весь інший час.
Образ половини подружок нареченої, які не були готові зустріти нареченого та в останній момент пішли за маслом для своїх лампад, посилає дуже чіткий сигнал. Ви повинні бути завжди готові, тому що, якщо ви цього не робитимете, не буде ані часу, ані можливості підготуватися, коли станеться повернення Христа. Ця картина описує захоплення, про який Ісус згадав раніше у віршах 50 і 51. Повернення Ісуса буде раптовим, неочікуваним і неоголошеним. Жоден християнин, який не дбав про постійне очікування на Нього та вірне дотримання Його заповідей, не потрапить в Його Королівство. Жодна церква, яка нехтувала своїм пробудженям і оновленням, не буде серед мудрих церков. Жоден християнин, який вибрав сплячу церкву, яка дозволяє йому спати в гріху, не буде частиною обраної церкви. Картина закриття дверей за нареченим і тих дівчат, які були готові, аналогічна картині Ноєвого ковчега, згаданого у віршах 37 і 38. Це однозначно означає, що ті, хто ще не знаходяться всередині ковчега готові зустріти Ісуса в той момент, коли Він прийде, не отримають другого шансу відродитися та приготуватися. Буде надто пізно для дуже багатьох людей, включаючи неготових християн. Вони будуть кричати, щоб їх прийняли, називаючи Ісуса своїм Паном, але, оскільки вони не вважали за потрібне коритися Йому та про особисті стосунки з Ним до того, як Він прийшов, Він їх не впустить. Буде надто пізно що-небудь з цим робити. Ви також не можете розраховувати на чиюсь готовність. Ви не можете бути пробуджені тільки асоціюючись з духовно пробудженими. Кожен віруючий, кожна помісна церква та кожна деномінація несуть індивідуальну та колективну відповідальність за те, щоб постійно відроджуватися та бути готовими зустріти Ісуса у будь-який момент, сьогодні або в будь-який інший час пізніше.
Пробуждение может разжечь огонь в поместной церкви, но без долгосрочного посвящения не только ждать второго прихода, но и продолжать гореть и светить миру в течение долгого времени, церковь очень быстро перегорит и потеряет свет и готовность. Истина в том, что только церкви, которые готовы к приходу Иисуса в любой момент, которые постоянно очищаются через покаяние, присоединятся к Иисусу в Его объединении с Его последователями. Церкви в этом месте подобны Марии перед свадебной церемонией. Они уже замужем в смысле помолвки, но жених, который является помолвленным мужем, имеет право развестись с любой из них до того, как они соединятся после официальной свадебной церемонии. Важно понимать, что Иисус говорит здесь о церквях, а не о конкретных верующих. Он возлагает коллективную ответственность за готовность на церкви. Это трудно увидеть индивидуалистическим умом. Когда дело доходит до спасения, Божье избрание или отвержение всегда является корпоративным. Каждый член церкви несёт общую ответственность за духовное состояние своей церкви. Личная ответственность каждого верующего состоит в том, чтобы быть частью пробудившейся церкви и не делать ничего, чтобы погасить духовный свет, которым его церковь должна продолжать светить до дня и часа возвращения Иисуса. Однако эта личная ответственность не ограничивается тем, чтобы удерживать себя от обманчивости греха, но также и держать друг за друга ответственным за это (Евр. 3:13; 12:15). Вся церковь несёт общую ответственность за то, чтобы всегда быть пробуждённой и, либо пробудить спящих в грехе членов, либо отделиться от них. Иисус обещал построить Свою церковь, но Он никогда не обещал построить какую то конкретную поместную церковь или деноминацию. Церкви, которые не являются духовно жизнеспособными и бдительными, рано или поздно умрут. Некоторые испытают временное пробуждение и умрут позже. Только те, которые постоянно стремятся поддерживать огонь, выживут и будут использоваться Иисусом для Его работы на этой Земле пока Он не вернётся. Есть глупые и мудрые церкви. Бог не создаёт глупых церквей, это делают люди. Это церкви, у которых нет долгосрочных планов. Они созданы для того, чтобы расти и потом взорваться изнутри. У глупых есть хорошее начало, но они не созданы для длительного использования. Они как одноразовые зажигалки. Когда у них заканчивается горючее, они становятся бесполезными. Мудрые церкви можно перезаряжать, они следят за тем, чтобы они постоянно получали дозаправку, подзарядку, обновление, пробуждение и возрождение, по меньшей мере, каждые семь лет. Однако речь идёт не об определённом периоде времени. Разные церкви обладают разным духовным потенциалом и разным объёмом работы. Следовательно, некоторые перегорают быстрее, чем другие. Мудрая церковь ищет обновления каждый раз, когда видит, что её духовная сила недостаточна, её лампа забивается грязью или когда ей нужна другая лампа, чтобы лучше светить на том месте, где она находится. Как бы то ни было, главное не в том, как начинается церковь, а в том, как она действует всё остальное время.
Образ половины подружек невесты, которые не были готовы встретить жениха и в последний момент пошли за маслом для своих лампад, посылает очень чёткий сигнал. Вы должны быть всегда готовы, потому что, если вы этого не будете делать, не будет ни времени, ни возможности подготовиться, когда произойдёт возвращение Христа. Эта картина описывает восхищение, о котором Иисус упомянул ранее в стихах 50 и 51. Возвращение Иисуса будет внезапным, неожиданным и необъявленным. Ни один христианин, который не заботился о постоянном ожидании Его и верном следовании Его заповедям, не попадёт в Его Королевство. Ни одна церковь, которая пренебрегала своим пробуждением и обновлением, не будет среди мудрых церквей. Ни один христианин, выбравший спящую церковь, которая позволяет ему спать во грехе, не будет частью избранной церкви. Картина закрывающихся дверей за женихом и тех девушек, которые были готовы, аналогична картине Ноева ковчега, упомянутой в стихах 37 и 38. Это определённо означает, что те, кто ещё не находятся внутри ковчега готовые встретить Иисуса в тот момент, когда Он придёт, не получит второго шанса возродиться и приготовиться. Будет слишком поздно для слишком многих людей, включая неготовых христиан. Они будут кричать, чтобы их приняли, называя Иисуса своим Господином, но, поскольку они не заботились о повиновении Ему и о личных отношениях с Ним до того, как Он пришёл, Он их не впустит. Будет слишком поздно что-либо с этим делать. Вы также не можете рассчитывать на чью-либо готовность. Вы не можете быть пробуждёнными только ассоциируясь с духовно пробужденными. Каждый верующий, каждая поместная церковь и каждая деноминация несут индивидуальную и коллективную ответственность за то, чтобы постоянно возрождаться и быть готовыми встретить Иисуса в любой момент, сегодня или в любое другое время позже.
14 For (it will be) just as a man (that), taking on a journey, summoned ┰ his slaves ┰ and entrusted ┰ to them his property. 15 And he gave five talents ┰ to one, and two to (another) one, and one to (yet another) one. 16 Having gone ┰, the one who received five talents worked ┰ with them and made another five talents. 17 The same way ┰ the one who (received) two made two more. 18 But the one who received one, having gone ┰, dug a whole in the ground and hid the money of his master. 19 But after a long time, the master of those slaves ┰ came back ┰ and settled the accounts with them. 20 And the one who received five talents approaching brought five more talents saying: 'Master, you entrusted ┰ to me five talents. Here ┰, I made ┰ five more talents.' 21 And his master said to him: 'Excellent ┰! You, good ┰ and reliable ┰ slave ┰, you were reliable ┰ over a few, you will be put in charge ┰ over many. Enter the joy of your master.' 22 And the one who received two talents also approaching said: 'Master, you entrusted ┰ to me two talents. Here ┰, I made ┰ two more talents.' 23 His master said to him: 'Excellent ┰! You, good ┰ and reliable ┰ slave ┰, you were reliable ┰ over a few, you will be put in charge ┰ over many. Enter the joy of your master.' 24 And the one who received one talent also approaching said: 'I knew you, (I knew) that you are a strict ┰ man, who reaps where you did not sow and gather where you did not scatter, 25 and, being afraid ┰, I hid your talent in the ground. Here ┰, that which is yours.' 26 But his master said to him in response ┰: 'You, bad ┰ and idle ┰ slave ┰. You knew that I reap where I did not sow and gather where I did not scatter. 27 Therefore, did you not have to entrust ┰ my money to the bankers ┰ so that, having come back, I would receive what is mine with interest? 28 So take the talent from him and give (it) to the one that has ten talents. 29 For to everyone who has (the increase), will be given and (will be given) in abundance, but (as to) the one who does not have (the increase), even ┰ what he has will be taken away from him. 30 And throw the useless ┰ slave ┰ into the outside ┰ darkness ┰, a place where (there) will be weeping and gnashing of teeth.'
14 Тому що (буде так) як чоловік, (який), вирушаючи в подорож, покликав ┰ своїх рабів ┰ і довірив ┰ їм свою власність. 15 І він дав одному п'ять талантів ┰, і одному два, і одного - один. 16 Пішовши, той, хто отримав п'ять талантів, працював ┰ з ними та заробив ще п'ять талантів. 17 Таким само чином ┰ той, хто (отримав) два, зробив ще два. 18 А той, хто отримав один, пішовши, викопав у землі яму та сховав гроші свого господаря. 19 І після довгого часу, володар цих рабів ┰ повернувся ┰ і звів з ними рахунки. 20 І той, хто отримав п'ять талантів, підійшовши, приніс ще п'ять талантів, кажучи: 'Володарю, ти довірив ┰ мені п'ять талантів. Ось ┰, я заробив ┰ ще п'ять талантів'. 21 І його володар сказав йому: 'Відмінно ┰! Ти, хороший ┰ та надійний ┰ раб ┰, ти був надійним ┰ над деякими, ти будеш призначений ┰ над багатьма. Увійди до радощі свого володаря'. 22 І той хто отримав два таланти, також , підійшовши, сказав: 'Володарю, ти довірив ┰ мені два таланти. Ось ┰, я зробив ┰ ще два таланти'. 23 Його володар сказав йому: 'Відмінно ┰! Ти, хороший ┰ та надійний ┰ раб ┰, ти був надійним ┰ над деякими, ти будеш призначений ┰ над багатьма. Увійди до радощі свого володаря'. 24 А той, хто отримав один талант, також , підійшовши, сказав: 'Я знав тебе, (я знав то) що ти строга ┰ людина, пожинаюча там, де ти не сіяв, і збираюча там, де ти не розкидав, 25 і, боячись ┰, я сховав твій талант у землю. Ось ┰, те, що тобі належить'. 26 Але його володар сказав йому у відповідь ┰: 'Ти, поганий ┰ і бездіяльний ┰ раб ┰. Ти знав що я пожинаю де не сіяв, і збираю де не розкидав. 27 Тому, чи не повинен ти був довірити ┰ мої гроші банкірам ┰, щоб, по поверненні, я отримав те, що мені належить з відсотками? 28 Так що заберіть у нього талант і віддайте (його) тому, у кого десять талантів. 29 Тому як кожному, хто має (прибуток), буде дано та буде (дано) в достатку, а (що до) того, хто не має (прибутку), навіть ┰ те, що в нього є, буде у нього віднято. 30 Та викиньте цього непотрібного ┰ раба ┰ у зовнішній ┰ морок, у місце, де буде плач і скрегіт зубів'.
14 Потому что (будет так-же) как человек, (который), отправляясь в путешествие, позвал ┰ своих рабов ┰ и доверил ┰ им свою собственность. 15 И он дал одному пять талантов ┰, и одному два, и одному - один. 16 Пойдя, тот, кто получил пять талантов, работал ┰ с ними и заработал ещё пять талантов. 17 Таким же образом ┰ тот, кто (получил) два, сделал ещё два. 18 А тот, кто получил один, уйдя выкопал в земле яму и спрятал деньги своего хозяина. 19 И после долгого времени, хозяин этих рабов ┰ вернулся ┰ и свёл с ними счета. 20 И тот, кто получил пять талантов, подойдя, принес ещё пять талантов, сказав: 'Хозяин, ты доверил ┰ мне пять талантов. Вот ┰, я заработал ┰ ещё пять талантов'. 21 И его хозяин сказал ему: 'Отлично ┰! Ты, хороший ┰ и надёжный ┰ раб ┰, ты был надёжным ┰ над немногими, ты будешь назначен ┰ над многими. Войди в радость своего хозяина'. 22 И тот кто получил два таланта, также, подойдя, сказал: 'Хозяин, ты доверил ┰ мне два таланта. Вот ┰, я сделал ┰ ещё два таланта'. 23 Его хозяин сказал ему: 'Отлично ┰! Ты, хороший ┰ и надёжный ┰ раб ┰, ты был надёжным ┰ над немногими, ты будешь назначен ┰ над многими. Войди в радость своего хозяина'. 24 А тот, кто получил один талант, также подойдя, сказал: 'Я знал тебя, (я знал то) что ты строгий ┰ человек, пожинающий там, где ты не сеял, и собирающий там, где ты не разбрасывал, 25 и, боясь ┰, я спрятал твой талант в земле. Вот ┰, то, что тебе принадлежит'. 26 Но его хозяин сказал ему в ответ ┰: 'Ты, плохой ┰ и бездельный ┰ раб ┰. Ты знал что я пожинаю, где не сеял, и собираю, где не разбрасывал. 27 Поэтому, не должен-ли был ты доверить ┰ мои деньги банкирам ┰, чтобы, по возвращении, я получил то, что мне принадлежит с процентами? 28 Так что заберите у него талант и отдайте (его) тому, у кого десять талантов. 29 Так как каждому, кто имеет (прибыль), будет дано и будет (дано) в изобилии, но (что до) того, кто не имеет (прибыли), даже ┰ то, что у него есть, будет у него отнято. 30 И выбросьте этого бесполезного ┰ раба ┰ во внешний ┰ мрак, в место, где будет плач и скрежет зубов'.
The church still belongs to Jesus, but He entrusted it to His followers to manage. Talents are the parts of the man's property that he gave to his slaves. That means that Jesus talks about segments of His people He entrusted to His servants, originally to the apostles, and now to every minister. A lazy minister would only care about protecting what he was entrusted to him in order to give it back to God. Jesus expects more. He expects that those who were entrusted to a pastor would be invested in God's business of evangelism and revival in order to produce more real Christians. If a minister does not see himself fit for the task, he at least should delegate his duties to those who do in order for them to lead the people of God to spiritual vitality and fruitfulness. The first concern a minister must have is spiritual vitality of himself and of his people. He must start with revival, with repentance and total commitment of every believer to Jesus and His work on this Earth. The church is a living organism and must reproduce and multiply in order not to just survive but to grow both spiritually and numerically. If a pastor settles with what he has and does not evangelize the lost or awaken the believers, if his church does not grow and he continues doing what he is used to, if he does not delegate or hands over God's work to others more capable out of fear for his position, as if his local church belongs to him, this behavior will be condemned when Jesus returns. God's business must work as a business, where every Christian who commits himself or herself to Jesus becomes a potent and active asset for the Kingdom of God and must be utilized to the fullest of his or her potential. The main reason churches die is that their leadership becomes a force that prevents it from growing rather than promoting the opposite. Lazy leaders become a liability rather than an asset. Pretending to be essential to the church's existence and pretending to solve its problems, they become the real problem. If you are one of such lazy ministers who take your mission as a personal business rather than God's business, it is not too late to repent and rebuild your ministry. It should not be built around you, your personality, and your gifts, but only around the Great Commission. Your church must be spiritually potent, morally clean, and functionally reproductive with or without you. No other outcome of your ministry should satisfy you because it will not satisfy Jesus, to whom you will give an account. In fact, taking on any leadership responsibilities in a church, a person gets his account open and God becomes both his lender and accountant. The purpose of this account is to monitor the number of real followers of Jesus. An assumption that a church is all about quality and not about quantity is false. All true born-again and spiritually active Christians attract more people and the main purpose of any church is to convert them into the followers of Jesus and to teach them to live their lives according to His commandments. Lazy leaders turn their churches into holes. They dig in, fortify themselves from the larger society and create subcultural ghettos with the only purpose of retaining the membership they have. Such churches will plateau and decline precisely because of the disconnect from the world, which is the source of its growth.
There are two states God has for the leaders He appoints: joy and wrath, blessing and curse. Those who work hard for Him making more new followers of Christ, who are stable and reliable in their mission, will enter the state of joy and favor of their Heavenly Master. Those who are lazy, self-serving, and unreliable will enter the state of God's wrath. This might also mean that those who are reliable leaders on Earth will be leaders in Heaven forever, which also means that there is a certain human hierarchy and accountability to human leadership in Heaven as well. Many leaders do not realize that their faithful and self-sacrificial pursuit of the Great Commission may result in higher appointments in Heaven, and some leaders may not even realize that their short leadership test may end in failure to even enter the Kingdom of Heaven. The early church condemned such leaders (3 John 1:9-10) and so should the current one do as well. Any leader who entrenches in his theology or tradition, who does not pursue the Great Commission, who is lazy and self-serving, who does not care for the spiritual vitality and moral purity of his people, and builds his church around himself, must be rebuked and either restored or abandoned. It will be better for him personally as well. Church leadership requires consistent faith, reliability, and hard work. Relying on God's overemphasized sovereignty in one's fears and laziness (Prov. 22:13; 26:13), believing that God will reap and gather anyways what He chose even if nothing was sown or scattered is wrong and foolish to the core. Believing that saving people and turning them into Christ's students is exclusively God's work while it was entrusted to us is a self-deception at best. On the contrary, He will settle the accounts with every church leader and no theological excuse will change God's assessment or verdict. Contrary to the popular argument of quality versus quantity, it is the quantity of gained quality Christians that God will base His assessment on. Protecting what is God's in the fear of losing it instead of cleansing, growing, preparing, scattering, and investing it into the work of the Great Commission will inevitably result in God's disappointment and harsh judgment. No one can do everything and everyone is limited in his gifts and resources. A great leader is the one who makes followers of Christ, and even if his strength is not in evangelism, he will delegate it to others who are more gifted in that area. Often, pastors, instead of developing others, prevent them from realizing their potential out of insecurity and fear of losing their pastoral positions to the more gifted and effective. Such insecure pastors become an obstacle for the Kingdom of God and must be either revived or abandoned. Great leaders do not rely on themselves alone but develop and promote others understanding that they first and foremost serve God, who will be impartially judging their leadership performance.
Церква все ще належить Ісусу, але Він довірив управління нею Своїм послідовникам. Таланти - це частини власності людини, які він передав своїм рабам. Це означає, що Ісус говорить про ті частини Свого народу, які Він довірив Своїм слугам, спочатку апостолам, а тепер і кожному служителю. Лінивий служитель дбатиме тільки про те, щоб захистити те, що йому було довірено, щоб повернути це Богу. Ісус очікує більшого. Він очікує, що ті, кого довірили пастирям, будуть інвестовані в Божу справу євангелізації та пробудження, щоб виробляти більше справжніх християн. Якщо служитель не вважає себе відповідним цьому завданню, він повинен, принаймні, делегувати свої обов'язки тим, хто відповідає, щоб вони привели Божий народ до духовної життєздатності та плідності. Перше, що мвє турбувати служителя, - це духовна життєздатність самого себе та свого народу. Він повинен почати з пробудження, з покаяння та повного посвячення кожного віруючого Ісусу та Його роботі на цій Землі. Церква - це живий організм, який повинен відтворюватися та розмножуватися, щоб не просто виживати, але рости як духовно, так і чисельно. Якщо пастор упокорюється з тим, що у нього вже є, та не євангелізує заблукалих і не пробуджує віруючих, якщо його церква не росте, і він продовжує робити те, до чого звик, якщо він не делегує або не передає роботу Бога іншим, більш здатним зі страху за свою позицію, як ніби його помісна церква належить йому, така поведінка буде засуджена, коли повернеться Ісус. Божа справа має працювати як бізнес, де кожен християнин, який присвячує себе Ісусу, стає потужним і дієвим активом Божого Королівства та повинен використовуватися у повній мірі. Основна причина смерті церков полягає в тому, що їх лідерство стає тією силою, яка не дає їм рости, та не сприяє протилежному. Ледачі лідери стають швидше тягарем, ніж активом. Прикидаючись важливими для існування церкви та роблячи вигляд, що вирішують її проблеми, вони стають справжньою проблемою. Якщо ви один з таких ледачих служителів, які сприймають свою місію як особистий бізнес, а не як бізнес Бога, ще не пізно покаятися та відновити своє служіння. Воно не повинно будуватися навколо вас, вашої особистості та ваших дарів, а тільки навколо Великого Доручення. Ваша церква повинна бути духовно сильною, морально чистою та функціонально репродуктивною з вами або без вас. Жоден інший результат вашого служіння не повинен вас влаштовувати, бо він не задовольнить Ісуса, якому ви дасте звіт. Фактично, приймаючи на себе будь-які керівні обов'язки в церкві, людина відкриває свій рахунок, і Бог стає його кредитором і бухгалтером. Мета цього аккаунта - це відслідковувати кількість справжніх послідовників Ісуса. Припущення, що церква повинна переживати тільки про якість, а не кількість, невірне. Усі по-справжньому народжені знову та духовно активні християни привертають інших людей, і головна мета будь-якої церкви - це навернути їх у послідовників Ісуса та навчити їх жити згідно Його заповідей. Ледачі лідери перетворюють свої церкви на ями. Вони окопуються, захищаються від суспільства в цілому та створюють субкультурні гетто з єдиною метою зберегти членство, яке у них вже є. Такі церкви досягнуть стану плато та будуть занепадати саме через розрив зв'язку зі світом, який є джерелом їх зростання.
У Бога є два стани для керівників, яких Він призначає: радість і гнів, благословення та прокляття. Ті, хто наполегливо трудиться для Нього щоб зробити більше нових послідовників Христа, які є стабільними та надійними в своїй місії, увійдуть у стан радості та прихильності свого Небесного Господаря. Ті, хто ліниві, корисливі та ненадійні, увійдуть у стан Божого гніву. Це також може означати, що ті, хто є надійними лідерами на Землі, назавжди будуть лідерами на Небесах, що також може означати, що існує певна людська ієрархія та підзвітність людському керівництву на Небесах. Багато лідерів не усвідомлюють, що їх вірне та самовіддане прагнення виконання Великого Доручення може привести до більш високих призначень на Небесах, а деякі лідери можуть навіть не усвідомлювати, що їх короткий тест на лідерство може закінчитися невдачею навіть у тому щоб увійти в Небесне Королівство. Рання церква засуджувала таких лідерів (3 Івана 1:9-10), що повинна робити й нинішня. Будь-який лідер, який окопується у своєму богослів'ї або традиції, хто не слідує Великого Доручення, хто ледачий і корисливий, хто не дбає про духовну життєздатность і моральну чистоту свого народу та будує свою церкву навколо себе, повинен бути викритий і або відновлений, або відкинутий як лідер. Так буде краще й для нього особисто. Керівництво церквою вимагає послідовної віри, надійності та працьовитості. Прикриватися надмірно підкресленим суверинитетом Бога у своїх страхах і ліні (Притчі 22:13; 26:13), вірити в те, що Бог у будь-якому випадку пожне та збере те, що Він обрав, навіть якщо нічого не було посіяно або розкидано, це є неправильно та у корені нерозумно. Віра в те, що спасіння людей і перетворення їх на учнів Христа - це виключно справа Бога, у той час як вона була довірена нам, - це в кращому випадку самообман. Навпаки, Він зведе рахунок із кожним церковним лідером, і ніякі богословські виправдання не змінять оцінку або вирок Бога. Всупереч популярному аргументу про контраст якості та кількості, Бог буде засновувати Свою оцінку саме на кількості придбаних якісних християн. Збереження тих, хто належить Богу, від страху втратити їх замість їх очищення, зростання, підготовки, розсіювання та інвестування їх в роботу Великого Доручення неминуче призведе до розчарування та суворого суду Бога. Ніхто не може робити все сам, і кожен є обмеженим у своїх здібностях і можливостях. Великий лідер - це той, хто робить послідовників Христа, і навіть якщо його сила не в благовісті, він делегує його іншим, більш обдарованим у цій області. Часто пастори, замість того, щоб розвивати інших, не дають їм реалізувати свій потенціал через свої відсутність впевненості та страх втратити свої пастирські посади через кого-сь більш обдарованого та ефективного. Такі невпевнені пастирі стають перешкодою для Божого Королівства та повинні бути або відновлені, або залишені. Великі лідери не покладаються лише на себе, але розвивають і просувають інших, розуміючи, що вони в першу чергу служать Богу, який неупереджено буде оцінювати їх лідерські якості.
Церковь всё ещё принадлежит Иисусу, но Он доверил управление ею Своим последователям. Таланты - это части собственности человека, которые он передал своим рабам. Это означает, что Иисус говорит о тех частях Своего народа, которые Он доверил Своим слугам, первоначально апостолам, а теперь и каждому служителю. Ленивый служитель будет заботиться только о том, чтобы защитить то, что ему было доверено, чтобы вернуть это Богу. Иисус ожидает бо́льшего. Он ожидает, что те, кого доверили пастырям, будут инвестируемы в Божье дело евангелизации и пробуждения, чтобы производить больше настоящих христиан. Если служитель не считает себя соответствующим этой задаче, он должен, по крайней мере, делегировать свои обязанности тем, кто соответствует, чтобы они привели Божий народ к духовной жизнеспособности и плодотворности. Первое, что должно беспокоить служителя, - это духовная жизнеспособность самого себя и своего народа. Он должен начать с пробуждения, с покаяния и полного посвящения каждого верующего Иисусу и Его работе на этой Земле. Церковь - это живой организм, который должен воспроизводиться и размножаться, чтобы не просто выживать, но расти как духовно, так и численно. Если пастор смиряется с тем, что у него есть, и не евангелизирует заблудших и не пробуждает верующих, если его церковь не растёт, и он продолжает делать то, к чему привык, если он не делегирует или не передаёт работу Бога другим, более способным из страха за своё положение, как будто его поместная церковь принадлежит ему, такое поведение будет осуждено, когда вернётся Иисус. Божье дело должно работать как бизнес, где каждый христианин, который посвящает себя Иисусу, становится мощным и действенным активом Божьего Королевства и должен использоваться в полной мере. Основная причина смерти церквей заключается в том, что их лидерство становится той силой, которая не дает им расти, а не способствует противоположному. Ленивые лидеры становятся скорее обузой, чем активом. Притворяясь важными для существования церкви и делая вид, что решают её проблемы, они становятся настоящей проблемой. Если вы один из таких ленивых служителей, которые воспринимают свою миссию как личный бизнес, а не как бизнес Бога, ещё не поздно покаяться и восстановить своё служение. Оно не должно строиться вокруг вас, вашей личности и ваших даров, а только вокруг Великого Поручения. Ваша церковь должна быть духовно сильной, морально чистой и функционально репродуктивной с вами или без вас. Никакой другой результат вашего служения не должен вас устраивать, потому что он не удовлетворит Иисуса, которому вы дадите отчёт. Фактически, принимая на себя любые руководящие обязанности в церкви, человек открывает свой счёт, и Бог становится его кредитором и бухгалтером. Цель этого аккаунта - это отслеживать количество настоящих последователей Иисуса. Предположение, что церковь должна переживать только о качестве, а не количестве, неверно. Все по-настоящему рождённые заново и духовно активные христиане привлекают других людей, и главная цель любой церкви - это обратить их в последователей Иисуса и научить их жить согласно Его заповедям. Ленивые лидеры превращают свои церкви в ямы. Они окапываются, отгораживаются от общества в целом и создают субкультурные гетто с единственной целью сохранить членство, которое у них уже есть. Такие церкви достигнут состояния плато и будут приходить в упадок именно из-за разрыва связи с миром, который является источником их роста.
У Бога есть два состояния для руководителей, которых Он назначает: радость и гнев, благословение и проклятие. Те, кто упорно трудится для Него чтобы сделать больше новых последователей Христа, которые являются стабильными и надёжными в своей миссии, войдут в состояние радости и благорасположения своего Небесного Хозяина. Те, кто ленивы, корыстолюбивы и ненадёжны, войдут в состояние Божьего гнева. Это также может означать, что те, кто являются надёжными лидерами на Земле, навсегда будут лидерами на Небесах, что также может означать, что существует определённая человеческая иерархия и подотчётность человеческому руководству на Небесах. Многие лидеры не осознают, что их верное и самоотверженное стремление к исполнению Великого Поручения может привести к более высоким назначениям на Небесах, а некоторые лидеры могут даже не осознавать, что их короткий тест на лидерство может закончиться неудачей даже в том чтобы войти в Небесное Королевство. Ранняя церковь осуждала таких лидеров (3 Ивана 1:9,10), что должна делать и нынешняя. Любой лидер, который окапывается в своём богословии или традиции, кто не следует Великого Поручения, кто ленив и корыстолюбив, кто не заботится о духовной жизнеспособности и нравственной чистоте своего народа и строит свою церковь вокруг себя, должен быть обличён и либо восстановлен, либо отвергнут как лидер. Так будет лучше и для него лично. Руководство церковью требует последовательной веры, надёжности и трудолюбия. Прикрываться чрезмерно подчеркнутым суверинитетом Бога в своих страхах и лени (Пр. 22:13; 26:13), верить в то, что Бог в любом случае пожнёт и соберёт то, что Он выбрал, даже если ничего не было посеяно или разбросано, неправильно и в корне глупо. Вера в то, что спасение людей и превращение их в учеников Христа - это исключительно дело Бога, в то время как оно было доверено нам, - это в лучшем случае самообман. Напротив, Он сведёт счёт с каждым церковным лидером, и никакие богословские оправдания не изменят оценку или приговор Бога. Вопреки популярному аргументу о контрасте качества и количества, Бог будет основывать Свою оценку именно на количестве приобретённых качественных христиан. Сохранение тех, кто принадлежит Богу, в страхе потерять их вместо их очищения, роста, подготовки, рассеивания и инвестирования их в работу Великого Поручения неизбежно приведёт к разочарованию и суровому суду Бога. Никто не может делать всё сам, и каждый ограничен в своих способностях и возможностях. Великий лидер - это тот, кто делает последователей Христа, и даже если его сила не в благовестии, он делегирует её другим, более одарённым в этой области. Часто пасторы, вместо того, чтобы развивать других, не дают им реализовать свой потенциал из-за своего отсутствия уверенности и страха потерять свои пастырские должности из-за кого-то более одарённого и эффективного. Такие неуверенные пастыри становятся препятствием для Божьего Королевства и должны быть либо восстановлены, либо оставлены. Великие лидеры не полагаются только на себя, но развивают и продвигают других, понимая, что они в первую очередь служат Богу, который беспристрастно будет оценивать их лидерские качества.
31 And when the Son of Adam ┰ comes in His radiance ┰ and with all of His ┰ angels, then He will sit on His radiant ┰ throne. 32 And all the nations will be gathered before Him, and He will separate them from each other ┰ just as a shepherd separates the sheep from the goats, 33 and He will put the sheep to His right and the goats to His left. 34 Then the King will say to those on His right: 'Come here, the blessed ones of My Father, inherit the Kingdom prepared for you from the foundation of the world. 35 For I was hungry and you gave Me to eat, thirsty and you gave Me to drink, I was a stranger and you received Me ┰, 36 I was poorly clothed and you clothed Me, I was sick and you visited Me, I was in prison and you came to Me.' 37 Then the upright ┰ ones will reply: 'Master, when did we see You hungry and fed (You), and thirsty and gave (You) a drink? 38 And when did we see (You as) a stranger and invited ┰ (You), or poorly clothed and clothed (You)? 39 And when did we see You sick or in prison and visited You?' 40 And the King will say to them in response ┰: 'I assure you ┰, as much as you did (it) to one of these least ┰ brothers of Mine, you did (it) to Me.' 41 He will then say also to the left: 'Go away from Me, the cursed ones, into the endless fire prepared ┰ for the Devil and for his angels. 42 For I was hungry and you did not give Me to eat, thirsty and you did not give Me to drink, 43 I was a stranger and you did not welcome Me, I was poorly clothed and you did not cloth Me, sick and in prison and you did not visit Me.' 44 Then they will also reply saying: 'Master, when did we see You hungry, or thirsty, or (as) a stranger, or sick, or in prison and did not help ┰ You?' 45 Then He will answer to them saying: 'I assure you ┰, as much as you did not do (it) to one of these least ┰ ones, you did not do (it) to Me.' 46 And these will go away into the endless punishment, but the upright ┰ ones into the endless life.
31 І коли Син Адама ┰ прийде в Своєму сяйві ┰ і з усіма Своїми ┰ ангелами, тоді Він сяде на Своєму сяючому ┰ троні. 32 І всі народи будуть зібрані перед Ним, і Він відділить їх один від одного так само, як пастух відділяє овець від козлів, 33 і Він поставить овець праворуч а козлів ліворуч ┰. 34 Тоді Король скаже тим, хто праворуч від Нього: 'Ідіть сюди, благословенні Мого Отця, прийміть у спадок ┰ Королівство приготоване для вас від заснування світу. 35 Тому що Я був голодний, а ви дали Мені їсти, відчував спрагу, а ви дали Мені пити, був мандрівником, а ви прийняли Мене ┰, 36 Я був погано одягнений, а ви одягнули Мене, хворів, а ви відвідали Мене, був у в'язниці, а ви прийшли до Мене'. 37 Тоді праведні ┰ відповідять: 'Володарю, коли ми бачили Тебе голодним і дали (Тобі) їсти, відчуваючим спрагу та дали (Тобі) пити? 38 І коли (це) ми бачили (Тебе) мандрівником і завітали ┰ (Тебе), або погано одягненим і одягли (Тебе)? 39 І коли (це) ми бачили Тебе хворим чи в тюрмі та відвідали Тебе?' 40 І Король скаже їм у відповідь ┰: ' Я запевняю вас ┰, те, що ви зробили для одного з цих Моїх найменших ┰ братів, те ви зробили для Мене'. 41 Потім Він також скаже тим, хто ліворуч: 'Ідіть від Мене, прокляті, в нескінченний вогонь, приготований для Диявола та його ангелів. 42 Тому що Я був голодним, а ви не дали мені їсти, відчував спрагу, а ви не дали Мені пити, 43 Я був мандрівником, а ви не запросили Мене, Я був погано одягнений, а ви не зодягли Мене, Я хворів і був у в'язниці, а ви не відвідали Мене'. 44 Тоді вони також дадуть відповідь кажучи: 'Володарю, коли (це) ми бачили Тебе голодним, або відчуваючим спрагу, або мандрівником, або недужим, або у в'язниці та не допомогли ┰ Тобі?' 45 Тоді Він відповість їм і кажучи: ' Я запевняю вас ┰, те, що ви не зробили для одного з цих Моїх найменших ┰, те ви не зробили для Мене'. 46 І вони підуть у нескінченне покарання, а праведні ┰ - у нескінченне життя.
31 И когда Сын Адама ┰ придёт в Своём сиянии ┰ и со всеми Своими ┰ ангелами, тогда Он сядет на Своём сияющем ┰ троне. 32 И все народы будут собраны перед Ним, и Он отделит их друг от друга так же, как пастух отделяет овец от козлов, 33 и Он поставит овец справа а козлов слева ┰. 34 Тогда Король скажет тем, кто справа от Него: 'Идите сюда, благословенные Моего Отца, примите в наследство ┰ Королевство приготовленное для вас от основания мира. 35 Потому что Я был голоден, а вы дали Мне есть, испытывал жажду, а вы дали Мне пить, был странником, а вы приняли Меня ┰, 36 Я был плохо одет, а вы одели Меня, болел, а вы посетили Меня, был в тюрьме, а вы пришли ко Мне'. 37 Тогда праведные ┰ ответят: 'Господин, когда (это) мы видели Тебя голодным и дали (Тебе) есть, испытывавшим жажду и дали (Тебе) пить? 38 И когда (это) мы видели (Тебя) странником и пригласили ┰ (Тебя), или плохо одетым и одели (Тебя)? 39 И когда (это) мы видели Тебя больным или в тюрьме и посетили Тебя?' 40 И Король скажет им в ответ ┰: 'Я уверяю вас вас ┰, то что вы сделали для одного из этих Моих наименьших ┰ братьев, то вы сделали для Меня'. 41 Потом Он также скажет тем, кто слева: 'Уходите от Меня, проклятые, в бесконечный огонь, приготовленный для Дьявола и его ангелов. 42 Потому что Я был голодным, а вы не дали Мне есть, испытывал жажду, а вы не дали Мне пить, 43 Я был странником, а вы не пригласили Меня, Я был плохо одет, а вы не одели Меня, Я болел и был в тюрьме, а вы не навестили Меня'. 44 Тогда они также ответят говоря: 'Господин, когда (это) мы видели Тебя голодным, или испытывавшим жажду, или странником, или больным, или в тюрьме и не помогли ┰ Тебе?' 45 Тогда Он ответит им говоря: 'Я уверяю вас вас ┰, то, что вы не сделали для одного из этих Моих наименьших ┰, то вы не сделали для Меня'. 46 И они уйдут в бесконечное наказание, а праведные ┰ - в бесконечную жизнь.
One of the non-negotiable features of an awakened church is mutual help. Helping other believers in Jesus in need means helping Jesus Himself. The early church understood that Jesus takes care of His followers' material needs through other believers and realized their full obligation to be a part of this care. It was both personal
(Jacob 2:15) and collective
(Acts 2:44-45) activity at start. While collective sharing of goods eventually imploded because of the rapid church growth and shortage of resources
(Acts 6:1), the obligation of mutual help on the personal level continued
(Gal. 2:10). Another reason for deemphasizing the corporate social work within the church and creation of the deacon ministry was that this work took so much time and efforts that it deemphasized preaching of the gospel and carrying out the Great Commission
(Acts. 6:2). It was a wrong direction that the apostles had to fix quickly. There is always a danger of turning a church into a charity and changing its focus from the gospel to doing good works. Good works are definitely important but living a moral and generous lifestyle without verbalizing the gospel and leading people to repentance has never done any good for the Great Commission. Even internal collective charity was so much of a burden for the early church that it almost destroyed it from within. Hence, it is definitely not sustainable for the church to emphasize its external charitable work. Not that it is wrong or not important, but when Jesus talked about clothing the inadequately clothed, or feeding the hungry, or welcoming a passing through strangers to their homes as guests, He specifically talked about helping those, who believed in Him. At the same time, He made it optional for the church to care for the poor non-believers by differentiating helping them from serving Him
(Matt. 26:11). Also, when He talked about receiving a stranger, He meant hospitality, not a permanent adaptation of the strangers and an obligation to take care of them for the rest of your life. All these good works He is talking about are limited to temporary needs of God's people. Meeting such needs, however, has never been optional. The main indication of a true and spiritually well church is mutual love and faith that is seen and felt in action
(John 13:35; Jacob 2:18; Matt 5:16).
This chapter is one speech that warns the church against inactivity. If a church is involved into an external charity work, it is a good thing to do, but it is not an indication of a true church. However, if a committed believer in Jesus goes through a period of hardship, has nothing to eat or nowhere to stay, if a Christian is suffering imprisonment for the gospel, and the church does nothing to ease the pain of their own, there is something fundamentally wrong with such a church. The final judgement or assessment of people's lives, of which the believers are not exempt, will not be done only on the basis of committed sins. Repentance and faith are the two parts of one requirement to become a followers of Jesus
(Matt. 3:2; 4:17), but the judgement will be done on the basis of personal actions or inactions. If your understanding of God's sovereignty translates into deemphasizing your part in converting sinners into Christ's followers and growing them in faith; if your theology leads you to inaction and becomes an excuse for inactivity in multiplying and growing God's Kingdom, there is something fundamentally wrong with your theology. If you believe that your part in the Great Commission is realization and acknowledgment of God doing 100% of the work, then you can find yourself amongst the goats and none of your theological beliefs will be able to change that. Faith must translate into concrete actions of mutual love and care. Therefore, full commitment to Jesus, which is a foundational part of revival along with genuine repentance, is synonymous to complete commitment to loving His church, His people, and to mutual love and support. This is why revived church members strive to take care of each other in times of need, avoid becoming a burden or taking advantage of to someone else
(2 Cor. 11:9; 1 Thess. 2:9; 4:6) which was considered a sin, and work hard to be prosperous enough to take care of self and of another believers who genuinely need help and support
(Eph. 4:28).
God prepared two destinations from the foundation of the world. One is His Kingdom for people and another one - Hell, which He prepared for Satan and his rebellious angels. Those, who follow Jesus, follow Him to their destination prepared for them beforehand so they could inherit it, but those who follow Satan will go to the destination prepared for him. Who of the two we follow, trust, and imitate, determines our eternal destination. If a Christian or even the entire church or denomination confesses the right beliefs, but does not follow the right course of actions, it only shows pretentiousness in doing God a lip service while in actuality following Satan to Hell. God will not judge people's confessions of faith, but He will judge them by what their faith makes them do. This is why doing work in accordance with repentance and faith is not optional, but necessary. It is the purpose of faith and salvation
(Rom. 8:29; Eph. 2:10) in the first place. Hence, an inactive Christian or a church needs repentance and revival
(Rev. 2:5). Jesus creates here a vivid contrast between the blessing and the curse, between life and death
(Deut. 30:19), between the Kingdom prepared for people from the foundation of the world and the fire prepared for Satan and his demons also before the foundation of the world. Jesus clearly and explicitly makes the eternal destinations of blessing or curse a personal choice that is evident from what we do, rather from what we say we believe in. No human being is predestined for Hell before the foundation of the world. This place was created for Satan and his demons as the place of their endless punishment because they were already condemned by God before the world was created. God's purpose for all the nations, for each individual to choose the blessing of His Kingdom. Yet, this choice also assumes the ability to choose the path the Satan and his angels chose, and, thus, share in their punishment. Faith in God, whether professed or hidden deep inside one's soul without self-submission to the Heavenly Master, Jesus Christ, is insufficient for one's salvation. Satan and his demons believe in God too, but they do not willfully submit to Him, nor do they serve Him
(Jacob 2:19-20). This is why repentance and faith that do not include life-long commitment of actively obeying Jesus is insufficient for producing true born-again followers of Jesus.
Один з безпосередніх показників пробудженої церкви - це взаємодопомога. Допомагати іншим нужденним віруючим в Ісуса означає допомагати Самому Ісусові. Рання церква розуміла, що Ісус піклується про матеріальні потреби Своїх послідовників через інших віруючих, і повністю усвідомлювала свій обов'язок бути частиною цієї турботи. Спочатку це було як особистою
(Як. 2:15), так і колективною
(Дії 2:44,45) діяльністю. У той час як колективне спільне користування благами в кінцевому підсумку завалилося через швидке зростання церкви та нестачу ресурсів
(Дії 6:1), зобов'язання взаємодопомоги на особистому рівні зберіглося
(Гал. 2:10). Ще одна причина для зниження акценту на корпоративній соціальній роботі церкви та створення служіння дияконів полягали в тому, що ця робота забирала так багато часу та зусиль, що в ній не приділялося уваги проповіді євангелія та виконанню Великого Доручення
(Дії 6:2). Апостолам довелося швидко виправити цей неправильний напрямок. Завжди існує небезпека перетворити церкву на благодійну організацію та змістити її акцент з євангелія на добрі справи. Добрі справи є однозначно важливими, але моральний і щедрий спосіб життя, що не вербалізуется у євангеліє та не веде людей до покаяння, ніколи не приносив користі Великому Дорученню. Навіть внутрішня колективна благодійність була настільки важким тягарем для ранньої церкви, що мало не зруйнувала її зсередини. Отже, для церкви виразно недоцільно акцентувати свою зовнішню благодійну діяльність. Не те щоб це було неправильно або неважливо, але коли Ісус говорив про одягання недостатньо одягнених, про годування голодних або про те, щоб приймати в свої будинки незнайомців, що проходять в якості гостей, Він конкретно говорив про допомогу тим, хто вірив у Нього. У той же час Він зробив необов'язковим для церкви турботу про бідних невіруючих, відрізняючи допомогу їм від служіння Йому
(Матв. 26:11). Крім того, коли Він говорив про прийом незнайомця, Він мав на увазі гостинність, а не постійну адаптацію незнайомців і обов'язок піклуватися про них все життя. Усі ці добрі справи, про які Він говорить, обмежуються тимчасовими потребами Божого народу. Однак, задоволення таких потреб ніколи не було необов'язковим. Основною ознакою істинної та духовно здорової церкви є взаємна любов і віра, які очевидні та відчуваються в дії
(Івана 13:35; Як. 2:18; Матв. 5:16).
Цей розділ являє собою одну промову, застережуючу церкву проти бездіяльністі. Якщо церква втягнута в зовнішню благодійну діяльність, це добре, але це не показник справжньої церкви. Однак, якщо присвячений віруючий в Ісуса переживає період труднощів і йому нічого їсти або ніде зупинитися, якщо християнин знаходиться у в'язниці за євангеліє, а церква нічого не робить для того, щоб полегшити його страждання, з такою церквою відбувається щось докорінно неправильне. Остаточний суд або оцінка життя людей, від якої не звільняються віруючі, не тільки проводитиметься на підставі вчинених гріхів. Покаяння та віра - це дві частини однієї вимоги, щоб стати послідовниками Ісуса
(Матв. 3:2; 4:17), але суд буде винесено на підставі особистих дій або бездіяльності. Якщо ваше розуміння суверенітету Бога виражається в тому, що ви применшуєте важливість вашої участі в наверненні грішників на послідовників Христа та їх зростанні у вірі; якщо ваше богослов'я веде вас до бездіяльності та стає виправданням бездіяльності у множенні та зростанні Божого Королівства, в вашому богослов'ї є щось в корені неправильне. Якщо ви вірите, що ваша роль у Великому Дорученні - це усвідомлення та визнання того, що Бог виконує 100% роботи, тоді ви можете опинитися серед козлів, і ніякі ваші богословські переконання не зможуть цього змінити. Віра повинна втілюватися в конкретні дії, засновані на взаємній любові та турботі. Отже, повне посвячення Ісусові, що є основоположною частиною пробудження поряд з щирим покаянням, є синонімом повного посвячення та любові до Його церкви, Його народу, а також взаємної любові та підтримки. Ось чому відроджені члени церкви прагнуть піклуватися один про одного за часів потреби, не ставати тягарем і не зловживати кимось іншим
(2 Кор. 11:9; 1 Солун. 2:9; 4:6), що вважається гріхом, але наполегливо працюють, щоб бути достатньо забезпеченими, щоб піклуватися про себе та інших віруючих, які дійсно потребують допомоги та підтримки
(Ефес. 4:28).
Бог приготував від заснування світу два місця призначення. Одне - це Його Королівство для людей, а інше - пекло, яке Він приготував для Сатани та його бунтівних ангелів. Ті, хто йдуть за Ісусом, слідують за Ним до місця свого призначення, заздалегідь підготовленим для них, щоб вони могли успадкувати його, але ті, хто слідує за Сатаною, підуть до місця призначення, приготовленого для нього. Той з двох, кому ми слідуємо, кому довіряємо та кого імітуємо, визначає місце нашого вічного призначення. Якщо християнин або навіть уся церква або деномінація сповідує правильні переконання, але не слідує правильного способу дій, це тільки демонструє удавання в словесній службі Богу, на той час як насправді вони слідують за Сатаною в пекло. Бог не буде судити людей по тому як вони сповідують свою віру, але буде судити їх по тому, що їхня віра спонукає їх робити. Ось чому виконання роботи у відповідності до покаяння та віри не є необов'язковим, але є необхідним. Це перш за все мета віри та спасіння
(Рим. 8:29; Ефес. 2:10). Отже, бездіяльний християнин або церква потребують покаяння та відродження
(Об'яв. 2:5). Ісус створює тут яскравий контраст між благословенням і прокляттям, між життям і смертю
(Повт. Зак. 30:19), між Королівством, приготованим для людей від заснування світу, та вогнем, приготованим для Сатани та його демонів також до створення світу. Ісус ясно та недвозначно робить вічне призначення благословення або прокляття особистим вибором, який очевидний з того, що ми робимо, а не з того, у що ми говоримо, що віримо. Жодна людська істота не призначена для пекла до заснування світу. Це місце було створено для Сатани та його демонів як місце їх нескінченного покарання, тому що вони були засуджені Богом ще до створення світу. Божа мета для всіх народів, для кожної людини - це вибрати благословення Його Королівства. Проте, цей вибір також передбачає здатність вибирати шлях, обраний Сатаною та його ангелами, і, таким чином, брати участь в їх покаранні. Віра в Бога, явна або прихована глибоко в душі, без підпорядкування себе Небесному Пану, Ісусу Христу, є недостатньою для спасіння. Сатана та його демони теж вірять в Бога, але вони не підкоряються Йому добровільно та не служать Йому
(Як. 2:19,20). Ось чому покаяння та віра, які не включають довічне зобов'язання активно коритися Ісусу, недостатні для народження знову справжніх послідовників Ісуса.
Один из непосредственных показателей пробуждённой церкви - это взаимопомощь. Помогать другим нуждающимся верующим в Иисуса означает помогать Самому Иисусу. Ранняя церковь понимала, что Иисус заботится о материальных нуждах Своих последователей через других верующих, и полностью осознавала их обязанность быть частью этой заботы. Вначале это было как личной
(Иак. 2:15), так и коллективной
(Действия 2:44,45) деятельностью. В то время как коллективное совместное пользование благами в конечном итоге рухнуло из-за быстрого роста церкви и нехватка ресурсов
(Действия 6:1), обязательство взаимопомощи на личном уровне сохранялось
(Гал. 2:10). Ещё одна причина для снижения акцента на корпоративной социальной работе в церкви и создания служения дьяконов заключались в том, что эта работа отнимала так много времени и усилий, что в ней не уделялось внимания проповеди евангелия и выполнению Великого Поручения
(Действия 6:2). Апостолам пришлось быстро исправить это неверное направление. Всегда существует опасность превратить церковь в благотворительную организацию и сместить её акцент с евангелия на добрые дела. Добрые дела определённо важны, но нравственный и щедрый образ жизни, не вербализующий евангелие и не ведущий людей к покаянию, никогда не приносил пользы Великому Поручению. Даже внутренняя коллективная благотворительность была настолько тяжелым бременем для ранней церкви, что чуть не разрушила её изнутри. Следовательно, для церкви определённо нецелесообразно акцентировать свою внешнюю благотворительную деятельность. Не то чтобы это было неправильно или неважно, но когда Иисус говорил об одевании недостаточно одетых, о кормлении голодных или о том, чтобы принимать проходящих в их дома незнакомцев в качестве гостей, Он конкретно говорил о помощи тем, кто верил в Него. В то же время Он сделал необязательным для церкви заботу о бедных неверующих, отличая помощь им от служения Ему
(Матв. 26:11). Кроме того, когда Он говорил о приёме незнакомца, Он имел в виду гостеприимство, а не постоянную адаптацию незнакомцев и обязанность заботиться о них всю оставшуюся жизнь. Все эти добрые дела, о которых Он говорит, ограничиваются временными потребностями Божьего народа. Однако, удовлетворение таких потребностей никогда не было необязательным. Основным признаком истинной и духовно здоровой церкви является взаимная любовь и вера, которые видны и ощущаются в действии
(Ивана 13:35; Иак. 2:18; Матв. 5:16).
Эта глава представляет собой одну речь, предостерегающую церковь от бездействия. Если церковь вовлечена во внешнюю благотворительную деятельность, это хорошо, но это не показатель истинной церкви. Однако, если посвящённый верующий в Иисуса переживает период трудностей и ему нечего есть или негде остановиться, если христианин находится в тюрьме за евангелие, а церковь ничего не делает, чтобы облегчить его страдания, в такой церкви что-то в корне неправильно. Окончательный суд или оценка жизни людей, от которой не освобождаются верующие, не только будет производиться на основании совершённых грехов. Покаяние и вера - две части одного требования, чтобы стать последователями Иисуса
(Матв. 3:2; 4:17), но суд будет вынесен на основании личных действий или бездействия. Если ваше понимание суверенитета Бога выражается в том, что вы преуменьшаете важность вашего участия в обращении грешников в последователей Христа и их росте в вере; если ваше богословие ведёт вас к бездействию и становится оправданием бездействия в умножении и росте Божьего Королевства, в вашем богословии есть что-то в корне неправильное. Если вы верите, что ваша роль в Великом Поручении - это осознание и признание того, что Бог выполняет 100% работы, тогда вы можете оказаться среди козлов, и никакие ваши богословские убеждения не смогут этого изменить. Вера должна воплощаться в конкретные действия, основанные на взаимной любви и заботе. Следовательно, полное посвящение Иисусу, котороя является основополагающей частью пробуждения наряду с искренним покаянием, является синонимом полного посвящения и любви к Его церкви, Его народу, а также взаимной любви и поддержке. Вот почему возрождённые члены церкви стремятся заботиться друг о друге во времена нужды, не становяться обузой и не злоупотребляют кем-то другим
(2 Кор. 11:9; 1 Фесс. 2:9; 4:6), что считается грехом, и упорно трудятся, чтобы быть достаточно обеспеченными, чтобы заботиться о себе и других верующих, которые действительно нуждаются в помощи и поддержки
(Ефес. 4:28).
Бог приготовил от основания мира два места назначения. Одно - Его Королевство для людей, а другое - Ад, который Он приготовил для Сатаны и его мятежных ангелов. Те, кто следуют за Иисусом, следуют за Ним к месту своего назначения, заранее подготовленному для них, чтобы они могли унаследовать его, но те, кто следует за Сатаной, пойдут к месту назначения, приготовленному для него. Тот из двоих, кому мы следуем, кому доверяем и подражаем, определяет место нашего вечного назначения. Если христианин или даже вся церковь или деноминация исповедует правильные убеждения, но не следует правильному образу действий, это только демонстрирует притворство в словесной службе Богу, в то время как на самом деле следует за Сатаной в Ад. Бог не будет судить людей по тому, как они исповедуют свою веру, но будет судить их по тому, что их вера побуждает их делать. Вот почему выполнение работы в соответствии с покаянием и верой не только не является необязательным, но необходимым. Это прежде всего цель веры и спасения
(Рим. 8:29; Ефес. 2:10). Следовательно, бездействующий христианин или церковь нуждаются в покаянии и возрождении
(Откр. 2:5). Иисус создаёт здесь яркий контраст между благословением и проклятием, между жизнью и смертью
(Втор.30:19), между Королевством, приготовленным для людей от основания мира, и огнём, приготовленным для Сатаны и его демонов также до основания мира. Иисус ясно и недвусмысленно делает вечное предназначение благословения или проклятия личным выбором, который очевиден из того, что мы делаем, а не из того, во что мы говорим, что верим. Ни одно человеческое существо не предназначено для ада до основания мира. Это место было создано для Сатаны и его демонов как место их бесконечного наказания, потому что они были осуждены Богом ещё до создания мира. Божья цель для всех народов, для каждого человека - это выбрать благословение Его Королевства. Тем не менее, этот выбор также предполагает способность выбирать путь, избранный Сатаной и его ангелами, и, таким образом, участвовать в их наказании. Вера в Бога, явная или скрытая глубоко в душе, без подчинения себя Небесному Господину, Иисусу Христу, недостаточна для спасения. Сатана и его демоны тоже верят в Бога, но они не подчиняются Ему добровольно и не служат Ему
(Иак. 2:19,20). Вот почему покаяние и вера, которые не включают пожизненное обязательство активно повиноваться Иисусу, недостаточны для рождения заново истинных последователей Иисуса.
